четвер, 16 серпня 2018 р.

Про викладання основ здоров’я у 2018/2019 н.р.


 (ХОІППО. Майбуття. Липень-серпень, 2018, №№13-16 (590-593)

Про викладання основ здоров’я у 2018/2019 н.р.

Мета основ здоров’я визначена від початку впровадження предмета в  освітній процес як допомога учням у формуванні цінностей, особистих якостей і життєвих компетентностей, необхідних для здоров’я, безпеки і успіху. Головне завдання предмету: вплинути педагогічними методами на самосвідомість і поведінку учнів шляхом розвитку у них цінностей, життєвих і спеціальних навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки, гармонійного розвитку і успіху. Для ефективного впливу на поведінку необхідно навчально-виховні заходи спрямовувати на формування в учнів системи цінностей, ставлень, умінь і навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки і розвитку; створювати сприятливе для здоров’я і розвитку особистості освітнє середовище. Навчання на засадах формування позитивної самооцінки і розвитку життєвих навичок реалізує гуманістичні підходи і кращі здобутки фундаментальних теорій виховання і впливу на поведінку: підхід, зосереджений на учнях; інтерактивні методи навчання, які базуються на залученні у  навчальний процес усіх учасників і їх співпраці; викладання предмету має бути енергійним, привабливим і продуктивним; врахування індивідуальних стилів навчання і мислення, застосування опорних когнітивних схем; надання можливості для негайного відпрацювання життєвих навичок. Результатом навчання є розвиток соціально-психологічних навичок. Психологічні навички допомагають людині ладнати зі своїм внутрішнім світом. Їх можна об’єднати в емоційно-вольові навички: самоконтроль, керування емоціями, стресами, мотивація успіху, гартування волі; когнітивні навички: самоусвідомлення і самооцінка, усвідомлення цінностей і пріоритетів, визначення життєвої мети і планування майбутнього, аналіз проблем і прийняття виважених рішень, критичне і творче мислення.

Як бачимо, принципи викладання основ здоров’я (ООЖН – освіти на основі життєвих навичок) абсолютно співпадають з концептуальними засадами Нової української школи. Тому ми працюємо в тому ж руслі, змін у програмах немає (Див. методичні рекомендації на 2017/2018 навчальний рік). Навчальні програми розміщені на офіційному сайті МОН України за посиланням: https://mon. gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi.

У   загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватися лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через «Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України». Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua та на сайті Інституту модернізації змісту освіти www.imzo. gov.ua .

Календарне та поурочне планування здійснюється вчителем у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних у межах закладу загальної середньої освіти міста, району чи області стандартів таких документів є неприпустимим.

Учитель має право самостійно переносити теми уроків, відповідно до засвоєння учнями навчального матеріалу, визначати кількість годин на вивчення окремих тем. Адміністрація закладу загальної середньої освіти або працівники методичних служб можуть лише надавати методичну допомогу вчителю, з метою покращення освітнього процесу, а не контролювати його.

Звертаємо увагу педагогічних працівників на те, що у навчальних програмах передбачено резервний час. При складанні календарно-тематичного планування учитель може використовувати його на свій розсуд.

Концепція Нової української школи ґрунтується на «Рекомендаціях Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя».

Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя.

У  документі Ради Європи «Компетентності для культури демократії
– Живемо разом як рівноправні громадяни в культурно багатоманітному демократичному суспільстві» поняття «компетентність» пояснюється як здатність мобілізувати й застосувати відповідні цінності, ставлення, навички, знання та/або розуміння, щоб ефективно та належним чином відповідати на запити, виклики й виявляти можливості, які з’являються в демократичних і міжкультурних ситуаціях.

Компетентність визначається як динамічний процес, коли особа активно й адаптивно мобілізує та використовує глибинні психологічні ресурси, щоб діяти в нових обставинах. На додаток до глобального та цілісного використання терміну компетентність» (в однині) терміном «компетентності» (у множині) позначаються конкретні індивідуальні ресурси (наприклад, цінності, ставлення, навички, знання та розуміння), що мобілізовуються та використовуються в межах компетентної поведінки. Інакше кажучи, компетентність полягає у виборі, активуванні та організації компетентностей, а також у їх добре скоординованому, адаптивному та динамічному застосуванні в конкретних ситуаціях.

Цінності – це загальні переконання людей про цілі, яких потрібно досягти в житті. Вони мотивують і слугують засадничими принципами під час прийняття рішень про те, як діяти. Вони виходять за межі конкретних дій і контекстів, мають усталені, нормативні, якісні характеристики, що визначають кінцеве рішення про те, як потрібно чинити в  кожній конкретній ситуації. Вони зумовлюють стандарти та критерії для оцінювання як власних дій, так і дій інших людей; обґрунтування думок, ставлення та поведінки; вибір між альтернативами; планування поведінки; бажання впливати на інших. Цінності передбачають:

  визнання того, що культурна багатоманітність та плюралізм думок, світоглядів і практик є корисними для суспільства й сприяють збагаченню всіх членів суспільства;

визнання того, що кожна людина має право обирати власні перспективи, погляди, переконання та думки;

  визнання того, що люди мають приймати бачення, погляди, переконання та думки одне одного, якщо вони не спрямовані на порушення прав і свобод інших людей;

  визнання того, що люди мають приймати спосіб життя та практики інших, якщо вони не порушують прав і свобод інших.

  визнання того, що люди мають дослухатися і долучатися до діалогу з тими, хто є інакшим, ніж вони самі.
Вважаємо за необхідне нагадати про дослідження Дарелла Франкена, (США), доктора філософії, психотерапевта, дослідника в області теологїї про вплив цінностей на здоров’я та життєвий успіх людини. Завданням дослідження було з’ясувати:

1. Які загальнолюдські цінності складають “ядро” найважливіших для здоров’я та успіху?
2 . Встановити статистичний зв’язок між ними і вигодами (блага-ми) для людини.
3. Розробити методику для оцінки рівня і потенціалу духовного розвитку.
4. Здійснити і порівняти результати досліджень у релігійній і світській громаді.
5. Надати рекомендації щодо освітніх підходів до формування характеру.
Опитування, яке тривало 10 років, здійснювали 9 професорів провідних університетів США. У ньому взяли участь 1800 осіб з 4 країн світу. Анкета включала 896 питань, до загального переліку цінностей включено 342 назви, визначеними попередниками – видатними дослідниками теорії особистості. Рівень відповідності поведінкових практик вищим цінностям оцінювався за шкалою від 1 до 99, порівнювання результатів здійснювалось за 300 параметрами – вигодами. Тобто, дослідження – ґрунтовне, наукове, йому можна вірити, а над результатами необхідно замислитися. Отож, результати дослідження Дарелла Франкена: ядром загальнолюдських цінностей, які позитивно впливають на здоров’я та успіх людини є

1.  Любов, Дружба (соціальність замість ізольованості)
2.  Радість (оптимізм, життєрадісність замість депресії)
3.  Мир (співпраця і переговори замість конфліктності)
4.  Терпимість (толерантність замість нетерпимості)
5.  Чуйність (емпатія і допомога замість байдужості)
6.  Довіра (довіра і почуття безпеки замість підозри і страху)
7.  Душевна щедрість (альтруізм замість нарцисизму)
8.  Інтелігентність (асертивність замість агресивності і пасивності)
9.  Самоконтроль (володіння со-бою замість імпульсивності)
10.  Самоповага (упевненість замість почуття мізерності)
11.  Спілкування (комунікація замість сором’язливості і мовчання)
12.  Впливовість (лідерство проти підкорення)
13.   Автономність (свобода замість залежності)
Вигоди (блага), що є наслідком прийняття і дотримання “ядра” цінностей: краще, ніж у середньому, здоров’я; менш стресове життя; більше впевненості в собі, стабільніше подружнє життя; більша, ніж у  середньому, впливовість; вищий рівень фінансового добробуту; відчуття самоповаги і сенсу життя.
Кількісні показники: на 20% зменшується рівень стресу (за 15 показниками); на 45% зменшується рівень тривоги; на 72% зменшуються симптоми хвороб; на 100% зростає упевненість у собі; на 72% зменшуються створені власноруч проблеми; у 13 разів зменшується ризик зловживання ПАР (психоактивних речовин), на 50% зменшується рівень стресів на роботі; на 70% зменшується час, проведений у лікарнях.

Цінності 1-9 повністю співпадають з Біблійними. Маємо акцентувати увагу на забезпеченні розвитку духовної складової здоров’я.

Ставлення – це така ментальна налаштованість, якої людина набуває щодо іншого (наприклад, людини, групи, інституції, питання, події, символу). Ставлення зазвичай має чотири компоненти: переконання або думки про об’єкт ставлення, емоція або почуття до об’єкта, оцінювання (позитивне або негативне) об’єкта та схильність поводитися в особливий спосіб щодо об’єкта. Основним компонентом ставлення є відкритість. Відкритість – це ставлення до людей, які мають іншу культурну належність або відрізняються світоглядом, переконаннями, цінностями та практиками.

Навичка – це здатність дотримуватися комплексних, добре організованих зразків мислення та поведінки в   адаптивній манері для того, щоб досягти кінцевої мети. Оцінювати на основі внутрішньої послідовності й узгодженості з наявними доказами та досвідом.

Знання – це масив інформації, яким володіє людина, у той час як розуміння – усвідомлення смислів. Термін «критичне розуміння» у цьому контексті використовується для того, щоб підкреслити необхідність усвідомлення та оцінювання значень у контексті демократичних процесів та міжкультурного діалогу, щоб стимулювати роздуми та критичне оцінювання того, що було зрозумілим і розтлумаченим (на противагу автоматичному, звичному, нерефлективному тлумаченню).

Освітнє середовище має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці. Вимоги щодо забезпечення належних умов для навчання і виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах встановлено Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загально-освітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Уроки з основ здоров’я мають проходити в тренінговому кабінеті (див. Положення про тренінговий кабінет з основ здоров’я).

В  освітньому середовищі Нової української школи є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, ініційованими самими дітьми. Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Щоб освітнє середовище заохочувало дітей до самовизначення і сприяло розвитку їхніх спроможностей, необхідно забезпечити мобільність обладнання. Меблі мають легко трансформуватися для колективної, групової роботи. Крім того, усі навчальні об’єкти, якими безпечно можуть користуватись учні, мають бути доступними дитині, щоб вона мала можливість вільно пересуватися класом для пошуку не-обхідних навчальних матеріалів. Це забезпечуватиме можливості здійснювати вибір у класі і, відповідно, приймати самостійні рішення щодо навчальної діяльності, усвідомлюючи при цьому наслідки вибору.
Важливою складовою комфортного освітнього середовища є психологічна атмосфера закладу. Як відомо, неабиякий вплив на створення атмосфери психологічного комфорту на уроці має оцінювання навчальних досягнень учнів.
Оцінювання навчальних досягнень учнів
Варто враховувати, що впровадження компетентнісного підходу зумовлює переосмислення технологій контролю й оцінювання: з оцінювання предметних знань, умінь і навичок до оцінювання компетентностей, зокрема готовності і здатності учнів застосовувати здобуті знання і сформовані навички у своїй практичній діяльності. Тепер об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є рівень розвитку їх компетентностей, які інтегрують знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності. При оцінюванні навчально- пізнавальної діяльності учнів варто збалансовано оцінювати всі три компоненти, що відповідають складникам компетентності: діяльнісний (діяльність/уміння), знаннєвий (знання), ціннісний (ставлення). Позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на:

1) уміння використовувати здобуті знання для зміцнення здоров’я та реалізації здорового способу життя, підвищення рівня знань про здоров’я і безпеку життєдіяльності;
2)  набуття життєвих навичок, що сприяють розвитку та взаємозв’язку усіх складових здоров’я (фізичної, соціальної, психічної і духовної);

3)  позитивне ставлення до здо-рового способу життя.

Н а к ож н о м у ур о ц і з о с н о в зд о р о в ’ я м а є бу т и п р а к т и ч н а складова, але оцінюється вона, так як і практична робота, на розсуд вчителя. Формами оцінювання можуть бути: виконання завдань практичного змісту; тестування за допомогою програмних засобів або онлайнових сервісів; співбесіда

(інтерв’ю); взаємоконтроль учнів у парах або групах та самооцінка; пре - (пост -) тести перед початком та закінченням вивчення теми (про-водяться, як правило, анонімно). Важливе значення має розвиток навички самооцінки. За європейськими стандартами в оцінюванні навчальних досягнень учнів 50% належить саме самооцінці, 30% - взаємооцінюванню і лише 20% - оцінюванню вчителем.

Основними видами оцінювання з основ здоров’я є поточне (не поурочне), тематичне, семестрове, річне оцінювання.
Основною ланкою в системі контролю у загальноосвітніх навчальних закладах є поточний контроль, що проводиться систематично з  метою встановлення правильності розуміння навчального матеріалу й рівнів оволодіння ним та здійснення корегування щодо застосовуваних технологій навчання.

Основна функція поточного контролю – навчальна. Питання, завдання, тести спрямовані на за-кріплення вивченого матеріалу й повторення пройденого, тому індивідуальні форми доцільно поєднувати із фронтальною роботою групи.

Тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання. Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочих зошитів не враховуються.

Наступною ланкою в системі контролю є семестровий контроль, що проводиться періодично з метою перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу в обсязі навчальних тем, розділів семестру й підтвердження результатів поточних балів, отриманих учнями раніше. Семестровий контроль проводиться двічі на рік.

Завдання для проведення семестрового контролю складаються на основі програми, охоплюють найбільш актуальні розділи й теми вивченого матеріалу, розробляються викладачем з урахуванням рівня навченості, що дозволяє реалізувати диференційований підхід до навчання.

Вчителю бажано використовувати систему змістовної оцінки, яка включає обов’язкових два компоненти:
1)  доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2) позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв’язання задачі, акцент на досягненнях учня.
Інші компоненти змістовної оцінки - конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат.

Важливе значення має розвиток рефлексії, спрямованої на спостереження своїх дій та дій однокласників, осмислення своїх суджень, дій, учинків з огляду на їх відповідність меті діяльності.

Спонукають до рефлексії відкриті запитання: «Що нового взнав на уроці?», «Що привернуло твою увагу?», «Що нового у спілкуванні?», «Що тебе найбільше схвилювало (що нового в емоціях)?» «Що тобі дало виконання цієї вправи?», «Який висновок можеш зробити?» «Що для тебе з даної інформації (виконанні вправи і т.п.) було найважливішим (найлегшим, найскладнішим)?»
Варіативна складова
Варіативною складовою кожного з  Типових навчальних планів передбачено години, які можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня, а саме: на посилення предметів інваріантної складової; на вивчення  додаткових курсів; на про-ведення індивідуальних та групових занять.

Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. У такому разі вчитель використовує чинну програму, збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми.

В  Україні, і в Хмельницькій об-ласті зокрема, за 2016/2017 рік збільшилась кількість випадків ВІЛ-інфікування серед молоді порівняно з  2014/15 роками. В області зафіксовані випадки інфікування підлітків статевим шляхом. Однією з причин такої ситуації є зменшення кількості факультативних годин на впровадження програм розвитку життєвих навичок. Тому переконливо рекомендуємо за рахунок годин варіативної складової запроваджувати факультативи з формування здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу («Захисти себе від ВІЛ»), насамперед у 9, 10, 11-х класах, забезпечуючи таким чином неперервність і наступність шкільної превентивної освіти і виконання завдань Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД (обласна програма профілактики ВІЛ-інфекції передбачає 100% охоплення старшокласників програмами розвитку життєвих навичок). Викладання курсу можливе тільки педагогом – тренером, який навчався за даним курсом і має відповідний документ. Інститут післядипломної освіти здійснює підготовку фахівців за даною програмою на замовлення управлінь/відділів освіти.

Інтеграція курсу «Вчимося жити разом» в основи здоров’я
Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.04.2017 № 624 затверджено план заходів щодо реалізації проекту «Вчимося жити разом», який впроваджується в навчальних закладах України за ініціативи та підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Мета проекту «Вчимося жити разом» - розвиток життєвих навичок (психосоціальних компетентностей), які сприяють соціальній злагодженості, полегшенню адаптації до нових життєвих обставин, відновленню психологічної рівноваги, розбудові здорових стосунків тощо.

Проект «Вчимося жити разом» має повне ресурсне забезпечення http://autta.org.ua/ua/resources/ learning-to- live-together/, а також статистично доведену ефективність впливу на знання, ставлення, уміння та поведінкові практики учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Детальніше з результатами оцінки ефективності проекту за 42 індикаторами можна ознайомитися за посиланнями http://autta.org.ua/ ua/Advocacy/

Проведення уроків-тренінгів за цією програмою здійснюється в рамках навчальної програми предмету «Основи здоров’я» для 5–9 класів, затвердженої Міністерством освіти і науки України, а також у рамках виховних годин для 10 класу. Тренінговий курс для дітей дошкільних закладів освіти передбачає інтеграцію восьми занять в уже існуючі програми для середньої та старшої групи, 26 уроків – у предмети початкової школи, 34 уроки – основної школи. 4 уроки, спрямованих на розвиток життєвих навичок, сприятливих для формування миролюбності, - старшої школи. Можливі також альтернативні способи впровадження даного курсу: факультатив, курс за вибором, виховні години.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України №1/9-378 від 05.06.2018 р. «Про розроблення і запровадження дистанційних курсів для підвищення кваліфікації вчителів» інститутам післядипломної освіти рекомендовано включити до планів підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчальний модуль «Основи формування соціальної і здоров’язбережувальної компетентності учнів», який у повній мірі реалізує компетентісний підхід до підготовки педагогічних працівників всіх категорій за освітніми галузями «Здоров’я і фізична культура» і «Соціальна і здоров’язбережувальна компетентність». Навчальний модуль розраховано на педагогічних працівників всіх категорій: вчителів початкової школи, вчителів основ здоров’я, методистів і педагогічних працівники, які викладають факультативні курси профілактичного спрямування, практичних психологів, соціальних педагогів, керівні кадри, класних керівників.

Навчання здійснюється за очно-дистанційною формою, що скла-дається з он-лайн курсів для теоретичної підготовки (курс «Вчимося жити разом» (ВЖР) - 30 академічних годин, курс «Основи здоров’язбережувальної компетентності (ОЗК) – 60 годин, всього - 90 годин) і очних тренінгів з відпрацювання практичних навичок (15 годин). Сертифікати ВЖР ТА ОЗК набирають чинності лише за умови реалізації практичної (очної) складової навчання – 15(12)- годинного тренінгу за програмою. Практична складова може бути реалізована як окремий курс на базі інституту (замовлення управління/відділу освіти) або як тренінг на місцях (індивідуальні заявки педагогічних працівників, не менше 20 осіб) за умови проходження он-лайн курсів ВЖР та ОЗК.

Лідерами щодо проходження он-лайн курів ВЖР та ОЗК у Хмельницькій області станом на 01.07. 2018 року є м. Кам’янець-Подільський – 321/174 особи, Красилівський район – 234/125, Дунаєвецький район – 184/116, Хмельницький район – 194/60, Новоушицький район – 169/162, Шепетівський район -151/35, м. Хмельницький – 126/47, Старокостянтинівський район і місто Старокостянтинів – 142/73. Всього успішно завершили он-лайн курси і отримали сертифікати ВЖР та ОЗК відповідно 2410/1182 педагогічних працівників області. Практичну складову реалізовано вчителями основ здоров’я Дунаєвецького, Новоушицького районів, м. Хмельницького. Отож, маємо активізувати роботу щодо навчання педагогів за даними програмами.

У  цьому навчальному році, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 07.06.2018 року №603 «Про проведення всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2019», маємо шанс продемонструвати наші досягнення, знання, вміння, креативність, творчі знахідки, унікальність у ході проведення даного конкурсу (див. Положення про всеукраїнський конкурс «Учитель року»). Участь вчителів у Конкурсі здійснюється на добровільних засадах. Учасниками Конкурсу можуть бути педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів за основним місцем роботи, стаж педагогічної роботи яких не менше 5 років, спеціальність за дипломом не враховується. Конкурсні випробування включатимуть тестування з фахової майстерності, практичну роботу, методичний практикум, навчальний проект, урок-тренінг.

Анна ПОЛІЩУК,
методист науково-методичного
центру виховної роботи
та позашкільної освіти
Хмельницького ОІППО.

Немає коментарів:

Дописати коментар